Збірку п’єс для дітей та підлітків створено у найкращих класичних традиціях. Дванадцять п’єс зображують один день з життя дитини – від ранкової Прелюдії «У світанковій димці» до вечірньої «Колискової». Всі твори циклу написані в різних жанрах (прелюдія, скерцо, пісня, етюд), передбачають будь-які типи фактури (кантилена, рух паралельними інтервалами, імітаційно-канонічний склад і т.д.) та штрихове розмаїття, приваблюють яскравим тематизмом. Чудові гармонічні знахідки вдало поєднують пізньоромантичні тенденції музичного мовлення з сучасними засобами виразності. Такі п’єси, як «Паперові кораблики», «Відзвуки вальсу», «Колискова» відрізняються рельєфним мелодизмом, а тому легко запам’ятовуються і викликають чуттєвий відгук. У свою чергу, «Лінь уставати» та «На велосипеді» приваблюють програмною контрастністю, а прелюдія «Ранок» та «Сонце сховалося в озеро» являють собою мальовничі пейзажі, нагадуючи твори імпресіоністів.
В усіх п’єсах «Альбому» автор ставить та вирішує певні інструктивні та технологічні задачі. П’єси розраховані на виконання учнями 3-7 класів музичних шкіл та шкіл естетичного виховання.
Фортепіанний цикл «Альбом для дітей» (1986-88 р.р.)
Танець Сніжинок. Виконує Олена Лонгінова
«Танець Сніжинок» та «Примхливий вальс» – два музичних малюнка, які було створено за мотивами казки В. Шевчука «Панна квітів». В легкому «Танці Сніжинок» чути спорідненість із найкращими зразками кіномузики (навіть назва неминуче визиває порівняння зi «Сніжинками» О. Цфасмана). Проте, добре помітно ті риси, які дозволяють вмить відрізнити музику Володимира Скуратовського – незвичайна гармонія, що є синтезом ідей кучкістів, французьких імпресіоністів, течій ХХ сторіччя та чогось неповторно свого, особистого. Більшою мірою це проявляється в урочистому та навіть грандіозному «Примхливому вальсі». Контраст між п’єсами дуже великий – після камерного «Танцю Сніжинок», що написано практично повністю в динаміці piano, звучить розкішний вальс у формі рондо, з безліччю різнохарактерних епізодів (в одному з яких автор цитує власну «Скакалочку» з «Альбому для дітей») та блискучим фіналом. Але найбільша складність Вальсу – в його оркестровості, і це помітно навіть при першому погляді на фактуру. Деякі епізоди практично неможливо зіграти на фортепіано повністю так, як написано автором, і складається враження, що цей ескіз Володимир Скуратовський планував саме для оркестру (тому виконавцям пропонується самостійно редагувати та полегшувати фактурні напластування).
Особливість циклу полягає ще й в тому, що п’єси істотно розрізняються за фактурою: «Вальс» незрівнянно віртуозніший за «Танець Сніжинок», але, ймовірно, саме це поєднання легкості та складності, простоти та химерності і є однією з “родзинок” фортепіанної творчості Володимира Скуратовського.
Примхливий Вальс. Виконує Олена Лонгінова
Токката з Сюїти пам'яті Равеля. Виконує Мирон Малецький
Сюїта пам’яті Равеля
«Сюїта пам’яті Равеля» (1992-2005 р.р.) – один з найвідоміших творів Володимира Скуратовського. Твір, що присвячено іншому композиторові, який можна назвати французьким терміном “омаж” (з фр. hommage – жест поваги)– ідея, яка завжди приваблювала автора.
Будучи педагогом-музикознавцем, Володимир Скуратовський блискуче знав музику минулого, а найулюбленіші композитори надихали його й на власну творчість. Одними з таких були композитори-імпресіоністи – К. Дебюсі та М. Равель. Як і у великих французів, одним з головних жанрів в творчості Володимира Скуратовського стає сюїта – ідеальна форма для декількох хвилинних вражень, яскравих спалахів-образів. А присвята Морісу Равелю неминуче визиває спогади про створення великим французом сюїти «Гробниця Куперена», завдяки чому вибудовується витончена перспектива з «музичних приношень».
Сюїта складається з чотирьох частин: Прелюдія, Вальс, Павана та Токата. Композитор поєднує в циклі традиції старовинних та класичних танців, романтичного імпровізування та віртуозності. Музична мова всіх частин пронизана характерною для творчості композитора ностальгічністю, ліричністю, яскравістю образів. Остання частина – Токата, її було написано пізніше інших п’єс, тож вона значно відрізняється від них за фактурою та складністю. Токата стає грандіозним фіналом циклу, поєднуючи в собі, окрім нових тем, образи всіх попередніх частин.
Прелюдії. Виконує Юлія Гончаренко
Контакти:
