Музичне просвітництво займало найбільшу частину професійного життя Володимира Скуратовського. Він був автором кількох музично-просвітницьких проєктів у місті Дніпро. «Гурток музикознавчих проблем» та «Дискусійний клуб», «Музична вітальня», «Зустрічі з класикою», «Юна опера», «Дитяча філармонія» та «Гра в оперу» — всі ці проєкти охоплювали як спеціалізовану професійну аудиторію, так і аматорську, в різних її вікових сегментах. Погляд на мистецтво крізь призму особистого сприйняття, опора на блискучу професійну основу — все це надавало музично-просвітницьким ініціативам Скуратовського суто авторське забарвлення.
Одним з перших, ще у 90-ті роки, було створено «Гурток музикознавчих проблем», який об’єднував студентів дніпровського музичного училища. На розгляд виносилися теми, які не входили або не достатньо висвітлювалися програмою з музичної літератури. Багато зустрічей було також присвячено видатним виконавцям та диригентам. Проєкт проіснував близько п’ятнадцяти років, а потім плавно перетік у «Дискусійний клуб».
Зустрічі «Дискусійного клуба» відбувалися у відомому в Дніпрі Арт-центрі «Квартира» та були розраховані на широку міську аудиторію. Лекційний стиль подання матеріалу природньо перетворився на діалогічний. Відвідувачі «Дискусійного клубу», анітрохи не применшуючи ролі ведучого, могли вільно висловлювати свої думки, по-справжньому сперечатися та по-своєму визначати хід кожного з вечорів. Особливо цікавими стали обговорення навколомузичних тем між професійними виконавцями та музикознавцями — і людьми, які намагалися вперше говорити про музику. Тематика дискусій була націлена на те, щоб охоплювати творчість різних митців, встановлювати містки між видами мистецтва, проводити паралелі між епохами. В цьому позначався універсалізм та енциклопедичність знань В.І. Скуратовського. Ось деякі теми «Дискусійного клубу»: «Невідомість чи слава?», «Більше, ніж поет…», «Жінки — великі творці», «За все треба платити: ціна генія, слави, успіху», «Муза чи мука?», «Роль жінки в житті генія», «Батьки та діти. Чи є контакт?», «Свобода та творчість», «Сучасне мистецтво та внутрішній цензор».
Всі роки свого професійного життя у рідному місті Дніпро Володимир Скуратовський був ведучим та концертмейстером концертів в музичному училищі, Будинку камерної та органної музики, міській бібліотеці, Історичному музеї, Національній гірничій академії, Єврейському общинному центрі, Будинку людини похилого віку. Ідеї музичних програм «Музична вітальня», «Зустрічі з класикою» були продиктовані бажанням знайомити зі світовою класикою зовсім непідготовлену публіку, розкривати їй закони музичної краси та поступово просвітлювати у цьому напрямі. У таких концертах часто брали участь як постійні концертні партнери Скуратовського — М. Васильєв, І. Осенєва, О. Школа, К. Крамчанінова, В. Марченко, О. Кутакова, квартет «Консонанс», — так і нове покоління музикантів — скрипковий ансамбль «Violino», А. Ворох, С. Карлов, С. Макаров, О. Синякова, І. Воєводін, М. Устенко, В. Бабенко, Н. та А. Шапошник, М. Цветинська тощо.
Особливою сторінкою в просвітницькій діяльності митця став музично-педагогічний проєкт «Юна опера», який було реалізовано у співавторстві з дружиною Ольгою Скуратовською. Силами колективу, до якого входили учні музичних шкіл, а згодом — студенти коледжу при Дніпровській академії музики, було поставлено кілька вистав на основі відомих опер. В.І. Скуратовський грав виняткову роль у проєкті: був автором сценарієв, аранжувальником, режисером-постановником, виконавцем. В різні роки існування проєкту до репетиційного процесу (у якості співпрацівників або лише консультантів) долучалися колеги та друзі Скуратовського: викладачі сольфеджіо І. Кузик та О. Акреєва, хормейстери (та колишні учениці) О. Кифорук та Ю. Чехлата, хореограф Л. Сухова, театральна художниця М. Ткаченко. Проєкту судилася семирічна щаслива доля: його ідея була багаторазово втілена, знайшла «свого» слухача та глядача, а діяльність «Юної опери» стала навіть одним із варіантів інтерпретації оперного матеріалу в сучасній режисурі. Постановки «Юної опери» викликали яскравий резонанс під час виступів колективу не тільки в місті Дніпро, а й в різних містах України, Росії та Литви (2007–2013 рр.). Такі тематичні подорожі давали можливість не тільки поділитися результатом творчості в інших містах, а й іноді опинитися в тому просторі, де відбувалися події творів, відчути безпосередню причетність до значних явищ мистецтва.
Проєктами для наймолодших слухачів стали програми «Дитяча філармонія» та «Гра в оперу», які крок за кроком з раннього віку виховували чуйну до музики аудиторію. Подружжя Скуратовських розробило справжню стратегію виховання юного слухача, яку успішно втілювало у життя 17 років. «Дитяча філармонія» стала самобутнім проєктом для дітей 3–8 років та їхніх батьків. В різні роки програма існувала на базі Єврейського общинного центру, музею «Літературне Придніпров’я», Арт-центру «Квартира». Вона не тільки була орієнтована на сімейну аудиторію (учні й їхні батьки) — сім’єю були й самі автори програми. Часто в концертах брали участь й інші молоді інструменталісти або вокалісти — учні Володимира Скуратовського.
Надзавданням проєкту було виховання у дітей навичок усвідомленого слухання музики та розуміння її виразної мови. Для цього авторами програми було вибудовано методику «концертних казок» з елементами гри та різними варіантами інтерактивного музикування. За багато років було здійснено не менше 200 концертів, складено десятки казок, здійснено їх аудіозаписи. Серед тем концертів — казки про композиторів «Гайдн та папуга», «Про композитора Гріга, гномів та глиняну жабку», «Казка про диво-хлопчика», «Казка про сонячного композитора», казки «Про чаклунку Фальш та чарівника Бельканта», «Бал в королівстві Музики», «Таємниці музичної шкатулки», «День народження роялю» тощо. Програма виступала з гастролями в літніх сімейних таборах, у Хайфі (Ізраїль), Києві (Україна). В останні роки (з 2016) вже Ольгою та Марією Скуратовськими було організовано концерти у Запоріжжі, Нюрнберзі, Страсбурзі, Відні, Мюнхені.
Цікавою була також ідея проєкту «Гра в оперу», що мала на увазі ескізні постановки дитячих опер та ознайомлення дітей з усім комплексом музично-художніх задач цього жанру.
В низці популярних в наш час проєктів про класичну музику те, що творив Володимир Скуратовський, все ж таки є унікальним. І справа не тільки в тому багатстві матеріалу, яке він пропонував аудиторії. Мабуть, головне, що міг зробити і зробив Володимир Ілліч — і це закладено вже у самому понятті «ведучий» — це те, що він завжди вів за собою свого глядача. Він завжди міг захопити, змусити переживати все, що говорив, разом із собою — і робив це пристрасно, харизматично і дуже щедро.
Контакти:
