Камерно-інструментальні твори

Камерно-інструментальна музика Володимира Скуратовського — мабуть, чи не найчисленніший його композиторський доробок. В цьому напрямку його творчості можна відмітити цілу палітру тембрів, жанрів, форм тощо. Саме з написання камерного твору (а саме «Романтичної сонати» для альта та фортепіано, 1988 р.), фактично, і розпочався вже «дорослий», свідомий етап композиторської діяльності Скуратовського. 
А потім камерна музика стала, по суті, найголовнішим здобутком його зрілого, найродючішого періоду творчості. Так, саме на рубежі століть, з 1997 по 2005 було створено всі найбільш знакові п’єси композитора для різних інструментів.

Однією з найбільш важливих особливостей камерної творчості Скуратовського можна назвати нестандартне розмаїття тембрів. Єдиним «популярним» інструментом, для якого написано одразу декілька творів, стала скрипка, а також скрипковий ансамбль — мова йдеться про Сюїту «Violino» та «Маленький регтайм» для ансамблю скрипалів, «Народний танець» для скрипки та фортепіано, а також про переклади інших творів для скрипки. Всі інші твори написано для тембрів, що взагалі нечасто мають змогу звучати соло, та не можуть похвалитися великим репертуаром. Саме для таких інструментів Володимир Скуратовський створив свої перші камерні сонати — вже згадану Сонату для альта, а також Сонату для туби та фортепіано; згодом будуть також написані Соната та Старовинна сюїта для домри та фортепіано.

Треба відмітити ще один важливий принцип, що був властивий не тільки камерній творчості Скуратовського, але проявив себе в ній особливо помітно. Це переклади творів для різних тембрів, що створювались найчастіше для того, аби одна й та сама музика звучала якомога частіше в різних версіях, різних барвах. Але майже ніколи композитор не підходив до цієї роботи чисто механічно — завжди переклад був не просто аранжуванням, а скоріше транскрипцією, де враховувались особливості інструмента, властивості тембра тощо. Так, Соната для туби має версію для тромбона (а вже після смерті Скуратовського було створено її версії для віолончелі та бандури), «Романтична» альтова соната та Старовинна сюїта для домри були перекладені для скрипки, Соната для домри отримала редакцію для бандури (також вже після смерті композитора). Все це говорить про деяку гнучкість та свободу, притаманну композиторському підходу Володимира Скуратовського.